Ірина Левченко свідчить: у Мелітополі разом з нею утримували Вікторію Рощину

Ірину Левченко допитали як свідка у справі цивільних бранців Геннадія та Ольги Капралових. Свідчення вона давала через відеозв'язок із СІЗО-2 у Маріуполі під час засідання південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону.

За словами Левченко, 2023 року її кілька місяців неофіційно тримали в будівлі колишнього психоневрологічного диспансеру в Мелітополі на вулиці Дзержинського. Вікна там були заґратовані й замикалися зі зворотного боку, а наприкінці червня чоловік на ім'я Арсен зафарбував їх чорною фарбою.

«Ольга сиділа спочатку в кімнаті з іншою жінкою, молодою жінкою — Вікторією Рощиною. Вікторія померла дорогою на обмін у серпні 2024 року, начебто», — зазначила Левченко під час допиту.

Журналістка також розповіла про катування, яких зазнала сама та інші цивільні полонені. За її словами, ув'язнених били та катували електричним струмом, а до жінок застосовували струм через під'єднання контактів до інтимних частин тіла.

«Замість поліграфа були сильні удари струмом, я кілька разів — не менш ніж п'ять — просто злітала з цим примотаним до мене стільцем. Після того як тебе так терзають, підпишеш що завгодно», — розповіла Левченко.

За її свідченнями, наприкінці серпня 2023 року п'яні співробітники фсб влаштували масове знущання з ув'язнених: одного з полонених побили, волонтеру зламали два ребра, а подружжю Капралових завдали важких гематом.

Попри подані заяви про катування, російські контролювальні органи відмовляються розслідувати ці злочини, посилаючись на те, що місця тримання «не значилися в документах».

Раніше повідомлялося, що у вересні 2026 року окупаційний суд засудив Ірину Левченко до 15 років колонії, а в червні 2026 року її етапували із Сімферопольського СІЗО до Краснодара. У березні 2025 року розслідувачі з'ясували, що росіяни катували Вікторію Рощину в полоні, а пізніше встановили, що вона загинула в СІЗО Пермського краю 19 вересня 2024 року. Тіло Рощиної повернули в Україну наприкінці лютого 2025 року.