Ірина Левченко розповіла на суді про катування струмом у секретній тюрмі в Мелітополі

64-річна Ірина Левченко, яку утримує Росія, виступила 10 вересня на засіданні Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Її допитували через відеозв'язок із маріупольського СІЗО-2 як свідка у справі подружжя з Мелітополя Геннадія та Ольги Капралових. Згодом їх засудили до 20 і 18 років колонії у справі про «підготовку теракту».

За словами журналістки, у 2023 році російські силовики кілька місяців тримали її в будівлі колишнього психоневрологічного диспансеру в Мелітополі, куди неофіційно звозили людей. Там вона познайомилася з подружжям Капралових. В Ольги, за її свідченнями, по всьому тілу були гематоми, а Геннадію намагалися виламати зуби.

«Ольга сиділа спочатку в кімнаті з іншою жінкою, молодою жінкою — Вікторією Рощиною. Вікторія померла дорогою на обмін у серпні 2024 року, по-моєму. Потім Ольгу пересадили в іншу кімнату, поруч із нами», — розповіла Левченко.

Причини утримання в диспансері ні їй, ні іншим не пояснювали. Про те, що цією таємною в'язницею керують співробітники російської ФСБ, якось випадково обмовився охоронець на ім'я Арсен.

Наприкінці серпня 2023 року, за свідченнями журналістки, п'яні силовики влаштували масове побиття ув'язнених. Один із них був одягнений у церковну рясу, ходив із лопатою й питав, чи не хоче хтось «причаститися». Тоді постраждали, зокрема, 40-річний священник із Токмака Костянтин Максимов та чоловік Ірини.

На запитання суду, хто саме бив Ольгу та Геннадія Капралових, Левченко відповіла, що полонених катували люди в масках, імен яких вона не знає.

«Розумієте, нам ніхто не називав. Коли мене возили катувати струмом, ці люди були в масках, без бейджів і візиток. Хто нас катував? Вони не представляються, не називають ні імен, ні прізвищ, ні місця своєї служби, підрозділу чи звання. Тому, на жаль. Я бачила цих людей, але вони були в масках», — сказала вона.

Під час катувань струмом, за її словами, їй зав'язували очі скотчем, ноги прив'язували до стільця, а руки зв'язували за спиною. Іншим жінкам електричні контакти підключали до інтимних місць, тоді як їй — лише до рук і ніг.

«Мені сказали: "Ми приїхали, привезли поліграф, вас перевірять на поліграфі". І я наївно почала казати всю правду. Але замість поліграфа були сильні удари струмом. Кілька разів — щонайменше п'ять, далі я не рахувала, — я просто злітала з цим примотаним до мене стільцем. Після того як тебе так катують, підпишеш що завгодно», — сказала Левченко.

Ірину Левченко та її чоловіка Олександра викрали 6 травня 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі на Запоріжжі. На той момент жінка вже була на пенсії, але залишалася помітною фігурою в місті, адже понад 40 років працювала в місцевій газеті «Новий день». Олександра звільнили в серпні 2024 року. Саму Ірину спочатку тримали в Мелітополі, у липні 2025 року стало відомо, що вона перебуває в слідчому ізоляторі в Донецьку. Наприкінці 2025-го її етапували до Сімферополя в Криму, у червні 2026-го — до Краснодарського СІЗО, а згодом — знову до Донецька. 4 вересня окупаційний Запорізький обласний суд засудив Левченко до 15 років колонії, визнавши її винною у «шпигунстві».