Журналістка з Мелітополя розповіла про катування в секретній в'язниці

Свідчення 64-річної Ірини Левченко прозвучали 10 вересня на засіданні Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Журналістку допитали через відеозв'язок із маріупольського СІЗО-2 як свідка у справі подружжя з Мелітополя Геннадія та Ольги Капралових. Їх згодом засудили до 20 і 18 років у справі про «підготовку теракту».

За словами Левченко, у 2023 році російські силовики кілька місяців утримували її в будівлі колишнього психоневрологічного диспансеру в Мелітополі, куди неофіційно «звозили людей». Саме там вона зустріла подружжя Капралових. В Ольги, за її свідченнями, були гематоми по всьому тілу, а Геннадію намагалися виламати зуби.

«Ольга сиділа спочатку в кімнаті з іншою жінкою, молодою жінкою — Вікторією Рощиною. Вікторія померла дорогою на обмін у серпні 2024 року, по-моєму. Потім Ольгу пересадили в іншу кімнату, поруч із нами», — розповіла журналістка.

Левченко зазначила, що ні їй, ні іншим ув'язненим не пояснювали причин утримання в диспансері. Про те, що секретною в'язницею керують співробітники російської ФСБ, якось випадково проговорився охоронець на ім'я Арсен.

Наприкінці серпня 2023-го, за її словами, п'яні силовики влаштували масове побиття ув'язнених. Один із них був одягнений у церковну рясу, ходив з лопатою та запитував, чи хоче хтось «причаститися». Після цього побили, зокрема, 40-річного священника з Токмака Костянтина Максимова та чоловіка Ірини.

На запитання в суді, чи відомо їй, хто бив Ольгу та Геннадія Капралових, Левченко відповіла, що полонених катували люди в масках, а їхніх імен вона не знає.

«Розумієте, нам ніхто не називав. Коли мене возили катувати струмом, ці люди були в масках, без бейджів і візиток. Хто нас катував? Вони не представляються, не називають ні імен, ні прізвищ, ні місця своєї служби, підрозділу чи звання. Тому, на жаль. Я бачила цих людей, але вони були в масках», — сказала вона.

Під час катувань струмом, за словами Левченко, їй зав'язували очі скотчем, ноги прив'язували до стільця, а руки зв'язували за спиною. Іншим жінкам, як вона розповіла, електричні контакти підключали до інтимних місць, тоді як їй — лише до рук і ніг.

«Мені сказали: "Ми приїхали, привезли поліграф, вас перевірять на поліграфі". І я наївно почала казати всю правду. Але замість поліграфа були сильні удари струмом. Кілька разів — щонайменше п'ять, далі я не рахувала, — я просто злітала з цим примотаним до мене стільцем. Після того як тебе так катують, підпишеш що завгодно», — сказала журналістка.

Ірину Левченко та її чоловіка Олександра викрали 6 травня 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі на Запоріжжі. На той момент жінка вже була на пенсії, але залишалася помітною фігурою в місті, адже понад 40 років працювала в місцевій газеті «Новий день». Чоловіка звільнили в серпні 2024 року. Саму Левченко спочатку утримували в Мелітополі, у липні 2025 року стало відомо, що вона перебуває в слідчому ізоляторі в Донецьку. Наприкінці 2025-го її етапували до Сімферополя в Криму, у червні 2026-го — до Краснодарського СІЗО, а пізніше — знову до Донецька.

4 вересня стало відомо, що окупаційний Запорізький обласний суд засудив Ірину Левченко до 15 років колонії, визнавши її винною у «шпигунстві». Її свідчення залишаються одним із небагатьох прямих підтверджень існування секретної в'язниці в Мелітополі та умов, у яких там утримували людей.