У Львові підняли Прапор Надії: символ пам'яті про полонених і зниклих безвісти

Прапор Надії підняли 13-річний Матвій, син військового Романа, який зник безвісти 16 жовтня 2025 року, Максим, син бійця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Нацгвардії Андрія, та прикордонниця Еліна Мединіна, яка сама пережила полон.

Матвій розповів, що з раннього дитинства мріє стати священником і професійним футболістом. На футбольне поле його вперше привів батько, коли хлопчикові було лише три роки. Сьогодні він підіймав стяг не лише за свого тата, а й за кожного захисника, на якого чекають удома.

Еліна Мединіна — військова лікарка, захисниця Маріуполя та медикиня "Азовсталі". На початку повномасштабного вторгнення вона очолювала службу охорони здоров'я Донецького прикордонного загону, виконувала завдання в оточеному місті, а згодом надавала допомогу пораненим на заводі. 21 травня 2022 року вона потрапила в російський полон. Нині Мединіна очолює сектор охорони здоров'я Західного регіонального управління Держприкордонслужби.

Максим — син військовополоненого Андрія, який після окупації рідного міста у 2014 році переїхав до Маріуполя. Там батько працював на "Азовсталі", а з початком повномасштабної війни долучився до оборони міста у складі "Азова". Наприкінці травня 2022 року він вийшов у полон разом із побратимами. Під час теракту в Оленівці 29 липня отримав важкі поранення і досі залишається в неволі.

Ініціативу підняття Прапора Надії започаткували в Україні у 2025 році. Її мета — вшанувати пам'ять про військовополонених і зниклих безвісти та нагадувати суспільству про тих, хто ще не повернувся додому.