«Одіссея. Меотида»: театр Франка та «Азов» показали виставу про захисників Маріуполя

У Києві відбулася прем'єра вистави «Одіссея. Меотида», яку створили Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка разом з 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов». Постановка присвячена досвіду оборонців Маріуполя та їхніх родин.
Режисером вистави виступив Іван Уривський, а драматургію написав військовослужбовець «Азову» Олексій Доричевський.
В основі сюжету — історія військового, який намагається осмислити пережите на війні. Автор навмисно відмовився від лінійної хронології та класичної героїзації, щоб передати внутрішній стан людини після тяжких подій.
«Те, що пройшли азовці в Маріуполі, — це героїчні події, але якщо говорити про них мовою мистецтва, вони здаватимуться пафосними. Мені було важливо поговорити з ними не як із героями, а як із людьми. Їх постійно питають про події і дуже мало питають про те, що відбувалося з ними всередині», — розповів Олексій Доричевський.
У виставі є прямі алюзії на події, пов'язані з обороною Маріуполя та російською агресією. Зокрема, сцена в Аїді відсилає до теракту в Оленівці, а образ Цирцеї — до відкриття росіянами відбудованої будівлі драматичного театру в окупованому Маріуполі.
Окрема тема постановки — очікування родин українських військових, які досі перебувають у російському полоні. Працюючи над образом Пенелопи, Доричевський спілкувався з дружинами захисників Маріуполя, зокрема з тими, хто вже понад чотири роки чекає на повернення своїх чоловіків.
Один із головних мотивів вистави — повернення: до себе, до власної ідентичності та додому.
«Одіссей може побороти зло лише тоді, коли визнає його частину в собі, саме тому в фіналі й каже Посейдону: "Ти — це я, який боїться". Так само й у Пенелопи: мати сумніви — це нормально, але врешті вона їх поборола. Тому один зі шляхів повернення — це повернення до власної цілісності. Інакше ми можемо програти, втративши власне Я. Тож наш стейтмент — і про повернення до себе як до особистості, і про повернення собі української ідентичності, і, звісно, про повернення "Азова" в Маріуполь», — сказав Олексій Доричевський.
Таким чином, прем'єра стала не лише мистецькою подією, а й нагадуванням про тих, хто боронив Маріуполь, і про їхні родини, які чекають на повернення близьких.
Читайте також
Ще в розділі «Культура»
- Щоденник загиблої маріупольчанки озвучать на Венеційському кінофестивалі
- Росіяни зняли фільм про Драмтеатр просто на місці злочину
- Щоденник загиблої маріупольки озвучать на Венеційському кінофестивалі
- Щоденник маріупольки Катерини Савенко озвучать у межах української інсталяції у Венеції
- Євробачення-2026: за кого вболівають у Маріуполі та які шанси України







