«Одіссея. Меотида»: театр Франка та «Азов» показали виставу про оборонців Маріуполя

Постановку режисерував Іван Уривський, а драматургію написав військовослужбовець «Азову» Олексій Доричевський. В основі сюжету — історія військового, який намагається осмислити власний досвід війни. Автор свідомо відмовився від лінійної хронології та класичної героїзації, щоб передати внутрішній стан людини після пережитого.

«Те, що пройшли азовці в Маріуполі, — це героїчні події, але якщо говорити про них мовою мистецтва, вони здаватимуться пафосними. Мені було важливо поговорити з ними не як із героями, а як із людьми. Їх постійно питають про події і дуже мало питають про те, що відбувалося з ними всередині», — розповів Олексій Доричевський.

У виставі є прямі алюзії на події, пов’язані з обороною Маріуполя та російською агресією. Зокрема, сцена в Аїді відсилає до теракту в Оленівці, а образ Цирцеї — до відкриття росіянами відбудованої будівлі драматичного театру в окупованому Маріуполі.

Окремою темою стало очікування родин українських військових, які досі перебувають у російському полоні. Працюючи над образом Пенелопи, Доричевський спілкувався з дружинами захисників Маріуполя, зокрема з тими, хто вже понад чотири роки чекає на повернення своїх чоловіків.

Один із головних мотивів постановки — повернення: до себе, до власної ідентичності та додому.

«Одіссей може побороти зло лише тоді, коли визнає його частину в собі, саме тому в фіналі й каже Посейдону: "Ти — це я, який боїться". Так само й у Пенелопи: мати сумніви — це нормально, але врешті вона їх поборола. Тому один зі шляхів повернення— це повернення до власної цілісності. Інакше ми можемо програти, втративши власне Я. Тож наш стейтмент — і про повернення до себе як до особистості, і про повернення собі української ідентичності, і, звісно, про повернення «Азова» в Маріуполь», — сказав Олексій Доричевський.

Для маріупольців ця вистава — ще одна нагода побачити, як історія їхнього міста та його захисників знаходить відображення в українському мистецтві.