«Для мене ці моменти найдорожчі»: згадаймо захисника Маріуполя Єгора Ситарчука

Щодня о 9 ранку в Україні вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього разу згадують Єгора Ситарчука — захисника Маріуполя, який поліг 8 серпня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу в місті Добропілля на Донеччині.

Єгор Ситарчук народився 23 січня 2003 року в селі Степанівка на Кіровоградщині. Навчався в школі в селі Андріївка, а в Олександрійському професійному аграрному ліцеї здобув фах слюсаря-авторемонтника.

«Брат був дуже рухливим і енергійним. Він не любив витрачати час даремно, завжди хотів чимось займатися, кудись їхати, щось робити. Ми часто проводили час разом, відпочивали, спілкувалися і просто були поруч. Для мене ці моменти залишаться одними з найдорожчих спогадів про нього», — розповів брат Олександр.

У травні 2021 року Єгора призвали до Нацгвардії, він патрулював Енергодар. У вересні в Запоріжжі підписав контракт із військовою частиною 3033, після чого разом із побратимами з 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» вирушив у зону ООС на посаду стрільця.

Повномасштабне вторгнення він зустрів у Маріуполі. «Він перегороджував дороги побитими машинами, екскаватором, трактором. На той момент окупанти вже були в місті. Якось Єгору вдалося знайти телефон і вночі подзвонити мені. Сказав, що, можливо, це востаннє, коли він телефонує. Розповідав, що люди ходили й просили їсти. Він віддав свій суп із пайка жінці з дитиною», — згадав брат.

У березні 2022 року Єгор потрапив у полон. «Брат ледь не отримав кульове поранення в спину, але куля влучила в бронежилет. Коли був обстріл міста з кораблів, вони спустилися у підвал. Там їх і спіймали та змусили скласти зброю. У полон його взяли кадирівці», — розповів Олександр.

Спершу він перебував в Оленівці, а за три дні до підриву барака його перевезли до 27-ї колонії в Горлівці. За словами Єгора, військових утримували разом із засудженими, які мали різні захворювання. У неволі він працював у бібліотеці та навчився грати на гітарі. Загалом полон тривав майже два з половиною роки — оборонця звільнили 14 вересня 2024 року.

Після реабілітації Єгор повернувся до війська. У 15-й бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади він був оператором відділення наземних безпілотних систем взводу дистанційного мінування інженерно-саперної роти.

Захисник загинув 8 серпня 2026 року в Добропіллі. Йому назавжди 23 роки. Поховали Єгора Ситарчука на військовому кладовищі в Олександрії на Кіровоградщині. У нього залишилися мама Людмила, батько Олександр, брати Яків та Олександр, а також кохана дівчина Каріна.