У Маріуполі люди змушені платити тисячі рублів за право подати до суду на компенсацію за житло

Жителі окупованого Маріуполя, які втратили свої домівки внаслідок бойових дій, повідомляють про нові труднощі, пов’язані зі спробами отримати компенсацію. За їхніми словами, окупаційна адміністрація не лише не надає обіцяної допомоги, але й створює додаткові перешкоди.

Як розповідають місцеві мешканці, для того, щоб подати позов до так званих судів, вони змушені сплачувати значні суми. Хоча російське законодавство встановлює державне мито у 300 рублів, у Маріуполі з людей вимагають по 3000 рублів. Крім того, будь-яка довідка чи консультація є платною, а послуги адвоката для більшості мешканців недоступні.

«Ми вже втратили житло, а тепер нас знову обдирають на кожному кроці», — розповідає місцева жителька. Вона зазначає, що навіть позитивні рішення судів мають розмите або неповне формулювання, через що люди змушені знову і знову подавати повторні позови, сплачуючи щоразу більше.

Розгляд справ або затягується на роки, або взагалі не доходить до завершення. Навіть якщо справа проходить першу інстанцію, це не гарантує успіху на наступних етапах. Місцеві мешканці запитують, чи це саботаж судової системи, чи прямий зговір з окупаційною владою, мета якого — остаточно позбавити людей прав на втрачене майно.

Ще в січні маріупольці виходили на акції з плакатами «БОМЖИ», закликаючи втрутитися в ситуацію. Їхні домівки були знесені без погоджень чи надання альтернативи. Замість обіцяного нового житла на місці зруйнованих кварталів зводять житлові комплекси під іпотеку. Однак доходи місцевих мешканців не дозволяють оплачувати такі кредити.

Землю в центрі міста активно скуповують російські забудовники для будівництва дорогого житла. Тисячі містян, які до повномасштабного вторгнення мали квартири чи будинки, сьогодні залишилися без притулку та без прав. Судова система, замість бути інструментом захисту, перетворилася на важіль тиску. Люди не лише втратили житло, але й залишилися без можливості його відновити через фінансові, бюрократичні та юридичні бар’єри, створені окупаційною адміністрацією.