04.09.2026 Маріуполь Express Новини Маріуполя та Приазов'я

Поліцейський з Мелітопольщини Олександр Ніколаєв після подвійної ампутації вчиться жити на протезах

·1615 слівредакція
Поліцейський з Мелітопольщини Олександр Ніколаєв після подвійної ампутації вчиться жити на протезах

24-річний Олександр Ніколаєв, поліцейський з Мелітопольщини, після важкого поранення на Запорізькому напрямку втратив обидві ноги та частину пальців на руці. Сьогодні він освоює ходьбу на протезах і мріє повернутися до роботи в поліції.

Історія 24-річного Олександра Ніколаєва — це історія про силу духу та бажання жити. До війни він будував кар'єру криміналіста в Мелітополі, мріяв ловити злочинців. Та окупація міста та війна внесли свої корективи: чоловік виїхав до Запоріжжя, продовжив службу, а у 2024 році долучився до стрілецького батальйону Національної поліції України.

13 березня 2025 року під час зміни позицій у селищі Степове він отримав важке поранення. Ворожий FPV-дрон влучив просто під ноги. Олександр згадує, що в перші хвилини не міг поворухнутися, бачив лише спалах та усвідомлював, що з ногами щось не так. Поруч були загиблі побратими, навколо все вибухало, і він лишився сам, відчуваючи, що стікає кров'ю. «Я тоді попрощався з життям. Але добре все ж до нього повернутися», — зізнається він.

Чоловіка врятував власний дрон, який помітив його на полі бою. Завдяки побратимам його евакуювали. Лише за тиждень Олександр дізнався, що втратив обидві ноги: на одній — низька ампутація зі збереженим коліном, на іншій — висока. Також на лівій руці залишилося лише два пальці, один з яких майже не функціонує.

Майже рік тривала реабілітація. Олександр швидко став на милиці, але навчитися ходити на протезах було нелегко. Особливо складно було з електронним коліном, яке потребує точних рухів. Підтримка рідних та колег, а також маленька мрія — вигуляти власного собаку породи французький бульдог — давали йому сили.

Сьогодні Олександр знову вчиться жити у звичному середовищі, яке виявилося зовсім не пристосованим до людей з інвалідністю. Вузькі коридори, високі сходинки без поручнів, нерівні тротуари — усе це доводиться долати щодня. Він зізнається, що тепер обирає заклади та маршрути, де є перила або рівне покриття.

Попри всі труднощі, Олександр не втрачає оптимізму. Він уже відновив навички водіння автомобіля, планує повернутися до поліції та продовжити допомагати людям. «Будь-яка ампутація — це не кінець життя. З усім можна впоратися», — переконаний він.

Читайте також