Маріуполець про життя в окупації: пропаганда, ризик і чорний список

Маріуполь після захоплення росіянами опинився в інформаційному вакуумі: без світла, води та мобільного зв’язку. Єдиним джерелом інформації стали пересувні телевізори з російською пропагандою. Про це розповів Андрій Кожушина, який залишався в місті до весни 2023 року.

Хлопець навчався в одному з українських вишів, але через війну опинився вдома. Він ризикував життям, знімаючи на відео те, що відбувалося навколо: черги, ціни, роботу установ, стан комунальних послуг. Усе це він передавав до проєкту «Маріуполь. Спротив».

«Окупаційна влада з самого початку запустила потужну пропаганду. 8 квітня 2022 року, коли ще тривали бої за "Азовсталь" і місто обстрілювали, я вперше побачив пересувний телевізор росіян», — згадує Кожушина.

Окупанти знищували сліди української освіти: в університеті, де навчався Андрій, викинули щонайменше 80% книжок з бібліотеки. Натомість завезли російські підручники, де українські території названі «звільненими». Із 500 викладачів університету залишилося не більше 10% — решта виїхала.

Перший громадський транспорт у Маріуполі з’явився лише у травні 2022 року — і це були українські автобуси. Зв’язок майже не працював: інколи в центрі можна було зловити 3G, а 4G немає досі. Електрику дали лише через рік і два місяці після окупації, а вода залишається технічною — пити її не можна.

«Я розумів, що це небезпечно. Але байдуже — я робив те, що вважав за потрібне. Я цих людей у своє місто не кликав. І якщо хочеш дати відсіч — мусиш діяти», — каже Андрій.

Загроза стала реальною, коли в магазині окупант показував касиру його фото. Так Андрій дізнався, що його внесли до «чорного списку Маріуполя». «Мене могли звинуватити у тероризмі та екстремізмі й засудити на 15 років», — зазначив він.

Хлопець вчасно залишив місто, уникнувши переслідувань. Його історія — приклад того, як українці навіть у повній окупації продовжують боротися за правду.