Окупаційний «суд» засудив мелітопольську журналістку Ірину Левченко до 15 років

Російські силовики зупинили Ірину Левченко на вулиці у Мелітополі 6 травня 2023 року після того, як вона фотографувала місто. Тоді ж затримали й її чоловіка Олександра, який підійшов до неї. Подружжя розділили та утримували в різних місцях, не дозволяючи спілкуватися з родиною.

Обвинувачення, яке висунула російська сторона, ґрунтується на статті про «шпигунство». За версією ФСБ, після початку повномасштабного вторгнення Левченко через Telegram нібито зв'язалася з жінкою на підконтрольній Україні території та погодилася передавати інформацію українським спецслужбам. Йшлося, зокрема, про розташування створених Росією адміністративних структур, дані про їхніх співробітників і маршрути руху російських військових.

Окремий епізод датований лютим 2023 року: тоді Левченко нібито передала адреси російських «міністерств і відомств» на окупованій частині Запорізької області та списки їхніх працівників. Варто зазначити, що в матеріалах обвинувачення немає тверджень про фактичні наслідки передачі даних — лише вказується, що це «могло призвести до завдання вогневого ураження». Про конкретні удари чи постраждалих не повідомляється.

Ірина Левченко не отримувала російського паспорта й залишилася громадянкою України, тому справу кваліфікували як «шпигунство», яке РФ застосовує до іноземців. Її сестра Олена Руденко розповідала, що після окупації Мелітополя журналістка продовжувала документувати життя міста. Затримання сталося після того, як вона зробила кілька фотографій.

Після арешту родина тижнями не знала, де утримують подружжя. Олександра Левченка звільнили лише у серпні 2024 року. Незадовго до цього вони з Іриною випадково побачили одне одного під час прогулянки вперше після затримання, але поговорити їм не дозволили.

Упродовж понад трьох років Ірину Левченко неодноразово перевозили між слідчими ізоляторами — вона перебувала в Мелітополі, Донецьку, Сімферополі, Краснодарі та інших містах. У липні 2026 року її серед ночі вивезли з Краснодарського СІЗО, і пізніше з'ясувалося, що журналістку доправили до окупованого Донецька.

Звільнення Левченко домагалися Національна спілка журналістів України, Комітет захисту журналістів, «Репортери без кордонів», Міжнародна та Європейська федерації журналістів. Родина зверталася до Координаційного штабу, Червоного Хреста та Національного інформаційного бюро. Навесні 2026 року Комітет захисту журналістів закликав Конгрес і адміністрацію США домагатися звільнення українських журналістів, яких утримує Росія. Про переслідування мелітопольських журналісток говорили також під час 70-ї сесії Комісії ООН зі становища жінок у Нью-Йорку.

Ірині Левченко на момент затримання був 61 рік. Якщо вирок окупаційного суду залишиться в силі, на свободу вона зможе вийти лише у віці майже 80 років.