«До цивільного життя не готовий»: історія бійця 65 ОМБр, який пройшов Маріуполь і полон

Уродженець міста Пологи Андрій свій бойовий шлях розпочав у Національній гвардії. Із початком повномасштабного вторгнення він опинився в Маріуполі, де довелося тримати оборону проти значно чисельнішого ворога. Згадуючи ті бої, військовий каже, що страху не відчував: «Коли дієш із чистим розумом — усе виходить чітко».

У середині березня 2022 року підрозділ втратив зв'язок із командуванням, а окупанти стискали кільце. Тоді командир ухвалив рішення: бійці перевдягаються в цивільне й намагаються вийти з міста. Перед спробою прориву Андрій зробив дзвінок матері з верхнього поверху багатоповерхівки, пообіцявши повернутися додому. Утім, вирватися не вдалося — на одному з численних блокпостів його затримали.

У полоні чоловік провів три роки і три місяці. Його катували, намагаючись вибити інформацію, але, за його словами, ворог мав застарілі дані, тож відповіді не мали сенсу. Жили полонені в переповнених бараках, де бракувало повітря, а їжа була ще одним інструментом знущань: «Нам давали ще суп. Ну, як суп — це була вода, в якій варили капусту».

Попри нелюдські умови, захисники підтримували одне одного: віддавали пайки хворим та старшим, а іменинникам — усі порції. Сам Андрій став для побратимів неформальним психологом, допомагаючи зберігати здоровий глузд. 14 червня 2025 року його звільнили за обміном. На волі він зіткнувся з контрастами цивільного життя: тішився, що країна живе, але боляче сприймав байдужість тих, хто «відгороджується від війни».

Зрозумівши, що його місце — у строю, Андрій долучився до 65-ї ОМБр «Великий Луг». Йому запропонували на вибір два напрямки, і він обрав новітній — керування наземними роботизованими комплексами. Нині проходить базову підготовку та освоює фах. На запитання про страх повторного полону відповідає впевнено: «Туди я більше ні за що не потраплю».

Військовий зізнається: саме в армії відчуває, що на своєму місці. «Поза армією я просто згасав. А тут чітко знаю: я за щось відповідальний, я потрібен, і моя робота дійсно має значення. До звичайного цивільного життя я зараз просто не готовий», — підсумовує він.