«Одіссея. Меотида»: у театрі Франка показали виставу про захисників Маріуполя

У столичному Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка презентували виставу «Одіссея. Меотида». Над нею театр працював спільно з 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов». Режисером став Іван Уривський, а драматургію написав військовослужбовець «Азову» Олексій Доричевський.

Сюжет будується навколо військового, який намагається осмислити власний досвід війни. Автор свідомо відмовився від лінійної хронології та класичної героїзації — щоб точніше передати внутрішній стан людини після пережитого.

«Те, що пройшли азовці в Маріуполі, — це героїчні події, але якщо говорити про них мовою мистецтва, вони здаватимуться пафосними. Мені було важливо поговорити з ними не як із героями, а як із людьми. Їх постійно питають про події і дуже мало питають про те, що відбувалося з ними всередині», — розповів Олексій Доричевський.

У постановці є прямі алюзії на події оборони Маріуполя та російську агресію. Зокрема, сцена в Аїді відсилає до теракту в Оленівці, а образ Цирцеї — до відкриття росіянами відбудованої будівлі драматичного театру в окупованому Маріуполі.

Окрема тема вистави — очікування родин українських військових, які досі в російському полоні. Працюючи над образом Пенелопи, Доричевський спілкувався з дружинами захисників Маріуполя, зокрема з тими, хто чекає на повернення своїх чоловіків уже понад чотири роки.

Один із головних мотивів — повернення: до себе, до власної ідентичності та додому. «Одіссей може побороти зло лише тоді, коли визнає його частину в собі, саме тому в фіналі й каже Посейдону: "Ти — це я, який боїться". Так само й у Пенелопи: мати сумніви — це нормально, але врешті вона їх поборола. Тому один зі шляхів повернення — це повернення до власної цілісності. Інакше ми можемо програти, втративши власне Я. Тож наш стейтмент — і про повернення до себе як до особистості, і про повернення собі української ідентичності, і, звісно, про повернення "Азова" в Маріуполь», — сказав Олексій Доричевський.