Росія перетворює освіту на зброю: як на ТОТ готують дітей до війни

Наприкінці квітня Офіс Генерального прокурора передав до суду справу заступника міністра освіти РФ Андрія Омельчука. За словами генпрокурора, освіта на окупованих територіях стала інструментом асиміляції та підготовки дітей до війни. Це не лише сигнал мешканцям ТОТ, що Україна пам’ятає про них, а й попередження окупантам: відповідальність неминуча.

Аналітик Центру громадської просвіти «Альменда» Олег Охредько зазначає, що спротив на окупованих територіях існує, але він пасивний. Десятки тисяч дітей продовжують навчатися дистанційно за українською програмою, ризикуючи бути викритими. «Це не явний супротив, тому що явний одразу карається. Вбивство Тиграна Оганесяна в Бердянську, затримання дітей у Мелітополі — вони не зупиняться ні перед чим», — наголошує експерт.

Особливу увагу Охредько звертає на гру «Зарниця 2.0», яку проводить рух «Перших». Це мілітаристська гра, спрямована на формування готовності до служби в російській армії. Вона діє не лише на окупованих територіях, а й по всій Росії. Крім того, на ТОТ створюють кадетські групи в дитячих садках. «Рашисти опустилися до рівня, до якого не доходили ні Радянський Союз, ні нацистська Німеччина — аж до дитячих садочків», — каже Охредько.

Паралельно працює Центр «Воїн» — державне підприємство, яке готує дітей віком від 14 років до армійської служби. Один із таких центрів відкрили в Бердянську. В «Артеку» проводять «зміни майбутніх командирів», а влітку — наметові табори, де діти перебувають під цілодобовою пропагандою без батьків.

Мовне питання також залишається гострим. Охредько наголошує: українська мова на окупованих територіях — це ризик. «Якщо ти розмовляєш українською, одразу потрапляєш під приціл російських спецслужб», — пояснює він. Водночас опитування, проведене окупантами у 2023 році на Запоріжжі та Херсонщині, показало: близько 50% батьків хочуть, щоб діти навчалися українською.

Попри все, експерт закликає не втрачати надію. «Ми просто відкриємо перед ними цілий вільний світ, доступний і часто безкоштовний. Отой вільний світ, в якому вони можуть спокійно жити», — підсумовує Охредько.