«Рівень організації — цирк»: що маріупольці пишуть про голосування на окупованій Донеччині

Організоване Росією голосування до Держдуми на окупованій Донеччині завершили достроково 20 вересня — дільниці зачинили о 14:00 замість 20:00. Окупаційний «виборчком» пояснював скорочення часу безпековою ситуацією та потребою довезти протоколи до територіальних комісій до вечора. Водночас російські та окупаційні структури заявляли про надзвичайно високу активність — ще до завершення голосування йшлося приблизно про 80% тих, хто нібито вже взяв у ньому участь. Незалежно перевірити ці цифри на окупованій території неможливо.

У місцевих пабліках організацію голосування в Маріуполі назвали повним провалом: люди писали про проблеми з пошуком дільниць, низьку активність і складнощі для маломобільних мешканців. «Уровень организации — „цирк“. Даже бывшие члены комиссий с опытом работы в экзитполах такого не припомнят», — підсумували автори одного з дописів.

Застереження: дописи та коментарі в соцмережах не є соціологічним дослідженням, за ними не можна визначити реальну явку чи ставлення всіх жителів міста. Проте вони показують особистий досвід людей, які живуть в окупованому Маріуполі.

Одна з найчастіших тем у коментарях — мала кількість людей на дільницях. Один маріуполець розповів, що випадково знайшов свою дільницю лише напередодні голосування. Поки члени комісії шукали його в списках, він устиг переглянути журнали виборців: «Самая заполненная была примерно процентов на 20 на вид, а в основном две-три строчки на лист. Мою соседку Раису записали Тамарой в этих списках. Людей на участке кроме меня вообще не было. И где ж та явка 80% по ДНР, если все списки почти пустые?» Інша мешканка описала схожу ситуацію: «Вчера пришла, нашли дом, смотрю, а там из всего дома несколько человек проголосовало. Еще какую-то папку листала, там вообще пусто». Ці окремі свідчення не дають підстав говорити про реальну явку в усьому місті, але вони різко контрастують із цифрами окупаційних виборчих органів.

Ще одна тема — люди не могли знайти свої дільниці. Одна мешканка написала, що оголошень про місце голосування біля її будинку не було, а родина вирішила шукати дільницю в неділю після обіду. Лише тоді з місцевих пабліків вони дізналися, що голосування вже завершили: «Мало того, что мы знать не знаем куда идти голосовать (хоть бы на подъездах домов расклеили информационные объявления), ну ладно, думаем пойдем в воскресенье после обеда искать избирательные участки... Но не тут-то было, в местных пабликах написали, что они закрылись в 14.00». Інша жінка назвала організацію «бардаком» і зауважила, що людям мали рознести запрошення із зазначенням адреси та часу роботи дільниці: «И смысла нет идти, и тратить своё время. Уже все все выбрали».

Найбільш разючі історії стосуються списків виборців. Одна маріуполька розповіла, що знайшла там свого батька, який помер майже рік тому, і попросила викреслити його зі списку — їй відповіли, що члени комісії цього зробити не можуть. Інша жінка повідомила майже аналогічне: «И я не ходила, муж мой ходил и тоже увидел в списках свою покойную мать, умершую 1.5 года назад». Ці твердження користувачів соцмереж незалежно підтвердити неможливо, але саме після таких історій у дискусії з'явилося багато сарказму про заявлену явку: «все наши кладбища проголосовали», «поэтому и явка 120%», «А толку ходить, если едрисы победят и наберут 146%».

Частина маріупольців прямо писала, що свідомо відмовилася від участі. «Вот поэтому я и не пошла никуда, чтоб нервы свои не дергать», — написала одна мешканка. Інша розповіла, що багато років не бере участі у виборах, бо не вірить у можливість впливати на результат: «Даже не хочу себя ставить в дураках, потому что нарисуют кто заплатит. Пусть думают что угодно, обзывают кем хотят, даже не хочу тратить время и здоровье». Ще одна учасниця обговорення поставила питання простіше: навіщо голосувати за депутатів, якщо, на її думку, вони не захищають людей, які в Маріуполі втрачають житло.

Показово, що розмова про голосування дуже швидко перетворилася на розмову про повсякденне життя окупованого міста. Одна з маріупольчанок пояснила свої пріоритети так: «Света нет 60 дней, поэтому я иду искать где зарядить телефон, где достать воды, ее тоже нет». Вона також скаржилася на проблеми з пальним. Інша мешканка писала про зруйновані квартири, комунальні рахунки та постійні дзвінки із закликами взяти участь у голосуванні: «Выборы, выборы, деньги на выборы есть, это их волнует... звонят на день сто раз за выборы, вот вся забота о нас. А квартиры разрушены».

У цьому, мабуть, і є найпоказовіший контраст кампанії в Маріуполі. Поки окупаційні структури звітують про високу явку та подають організоване Росією голосування як доказ «інтеграції», у місцевих соцмережах люди говорять про воду, електрику, зруйноване житло, померлих у списках, порожні дільниці та відчуття, що від їхнього голосу нічого не залежить. Це не дає відповіді, скільки маріупольців насправді прийшли голосувати, але показує те, чого не видно в офіційних звітах: частина жителів окупованого міста відкрито не довіряє ані організації цього голосування, ані заявленим результатам та явці.