«Виборчий цирк»: що маріупольці писали про російське голосування

Організоване Росією голосування до Держдуми на окупованій Донеччині завершили 20 вересня достроково: дільниці зачинили о 14:00, хоча планувалося працювати до 20:00. Окупаційний «виборчком» пояснював це безпековою ситуацією та потребою встигнути передати протоколи до територіальних комісій. Водночас російські й окупаційні структури звітували про надзвичайно високу активність — ще до завершення голосування називали цифру близько 80% тих, хто нібито вже проголосував. Перевірити це на окупованій території неможливо.

У місцевих соцмережах люди писали про інше. В одному з маріупольських пабліків організацію голосування назвали повним провалом: ішлося про труднощі з пошуком дільниць, низьку активність і проблеми для маломобільних людей. «Уровень организации — „цирк“. Даже бывшие члены комиссий с опытом работы в экзитполах такого не припомнят», — підсумували автори допису.

Застереження: дописи й коментарі не є соціологічним дослідженням, за ними не визначити реальну явку чи настрої всіх мешканців. Але вони показують особистий досвід людей, які живуть в окупованому місті.

Найчастіша тема в коментарях — мало людей на дільницях. Один маріуполець розповів, що знайшов свою дільницю лише напередодні. Поки члени комісії шукали його в списках, він встиг переглянути журнали: «Самая заполненная была примерно процентов на 20 на вид, а в основном две-три строчки на лист. Мою соседку Раису записали Тамарой в этих списках. Людей на участке кроме меня вообще не было. И где ж та явка 80% по ДНР, если все списки почти пустые?» Інша мешканка описала схожу картину: «Вчера пришла, нашли дом, смотрю, а там из всего дома несколько человек проголосовало. Еще какую-то папку листала, там вообще пусто».

Ще одна проблема — люди не могли знайти свої дільниці. Одна жінка написала, що оголошень біля її будинку не було, тож родина вирішила шукати дільницю в неділю після обіду — і лише з місцевих пабліків дізналася, що голосування вже закінчили: «Мало того, что мы знать не знаем куда идти голосовать (хоть бы на подъездах домов расклеили информационные объявления), ну ладно, думаем пойдем в воскресенье после обеда искать избирательные участки... Но не тут-то было, в местных пабликах написали, что они закрылись в 14.00». Інша назвала організацію «бардаком» і зауважила, що людям мали рознести запрошення з адресою та часом роботи дільниці: «И смысла нет идти, и тратить своё время. Уже все все выбрали».

Найразючіші історії — про списки виборців. Одна маріуполька знайшла там свого батька, який помер майже рік тому, і коли попросила викреслити його, їй відповіли, що члени комісії цього зробити не можуть. Інша розповіла: «И я не ходила, муж мой ходил и тоже увидел в списках свою покойную мать, умершую 1.5 года назад». Ці твердження незалежно підтвердити неможливо, але саме після таких історій у дискусії з'явилося багато сарказму про заявлену явку: «все наши кладбища проголосовали», «поэтому и явка 120%».

Частина мешканців прямо писала, що свідомо не пішла голосувати. «Вот поэтому я и не пошла никуда, чтоб нервы свои не дергать», — зазначила одна жінка. Інша розповіла, що роками не бере участі у виборах, бо не вірить у можливість вплинути на результат: «Даже не хочу себя ставить в дураках, потому что нарисуют кто заплатит. Пусть думают что угодно, обзывают кем хотят, даже не хочу тратить время и здоровье».

Показово, що розмова про вибори швидко переходила в розмову про повсякдення окупованого міста. Одна маріупольчанка пояснила свої пріоритети так: «Света нет 60 дней, поэтому я иду искать где зарядить телефон, где достать воды, ее тоже нет». Вона також скаржилася на проблеми з пальним. Інша писала про зруйновані квартири, комунальні рахунки та постійні дзвінки із закликами голосувати: «Выборы, выборы, деньги на выборы есть, это их волнует... звонят на день сто раз за выборы, вот вся забота о нас. А квартиры разрушены».

Отже, офіційні звіти про високу явку і те, що люди пишуть у місцевих соцмережах, розходяться разюче. Скільки маріупольців насправді прийшли на дільниці, сказати неможливо. Але видно інше: частина жителів окупованого міста відкрито не довіряє ані організації цього голосування, ані заявленим цифрам — і замість виборів обирає турботу про воду, світло та власне житло.