Солоність Азовського моря сягнула рекорду: що це означає для прибережних громад

Солоність Азовського моря сьогодні становить 16 проміле — це максимум за весь час, відколи ведуться дослідження. Для порівняння: дев'ять років тому показник був близько 11 проміле. Екоактивістка Юлія Мархель зазначила, що в середньому солоність зростає приблизно на 0,25 проміле щороку.

Серед причин — скорочення надходження прісної води з Дону через меншу кількість опадів. За словами Мархель, на процес впливає одразу кілька чинників: будівництво водосховищ, збільшення забору води для господарських потреб і кліматичні зміни.

«Щороку збільшується потреба використання води. Через невелику глибину море швидко реагує на зміни температури, випаровування, кількість прісної води, яка на сьогодні дійсно набагато менше потрапляє. Чи впливають кліматичні зміни? Так, впливають», — розповіла екоактивістка.

Змінюється і середовище існування морських організмів. Дослідники вже пов'язували зростання солоності з появою в Азовському морі видів, характерних для Чорного, зокрема медуз. Науковці припускають, що з часом солоність Азовського моря може наблизитися до показників Чорного.

Окремо порушується питання видового складу риби. За даними, які потребують незалежної наукової перевірки, кількість видів риб могла скоротитися більш ніж удвічі — зі 140 до приблизно 80. Повноцінного доступу до моря українські дослідники нині не мають.

Мархель наголошує, що на чисельність риби впливає не лише солоність.

«Риба є частиною величезного харчового ланцюжка. Від планктону та дрібних безхребетних до величезних хижих риб і птахів. Тому заміна одного рівня може поступово відбиватися на всій екосистемі», — пояснила вона.

Додатковий тиск створюють умови нересту: зміни річкового стоку, температури, рівня води та стану нерестовищ зменшують шанси риби на виживання. Своєю чергою війна, забруднення ґрунтів і води, пошкодження промислової інфраструктури, мінування територій і брак природоохоронного контролю посилюють ризики. За словами екоактивістки, за час війни загинуло понад 50 тис. дельфінів — серед імовірних причин вона називає вибухи та забруднення води, зокрема нафтопродуктами.

Після деокупації Приазов'я, на думку Мархель, першочерговими завданнями мають стати розмінування, масштабне дослідження стану води та донних відкладень, очищення територій і відновлення природних екосистем. Вона зауважує: природне відновлення після масштабного забруднення може тривати від 12 до понад 100 років.

Для прибережних громад ці зміни означають не лише екологічні, а й господарські наслідки — від стану рибальства до якості води й перспектив відновлення узбережжя після повернення територій під контроль України.