Журналістка Ірина Левченко розповіла на суді про катування в підпільній тюрмі в Мелітополі

10 вересня Ірина Левченко виступила на засіданні Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Допит відбувався через відеозв'язок із маріупольського СІЗО-2, де вона перебуває. Журналістку викликали як свідка у справі подружжя з Мелітополя — Геннадія та Ольги Капралових. Їх згодом засудили до 20 і 18 років колонії у справі про «підготовку теракту».

За словами Левченко, у 2023 році російські силовики кілька місяців тримали її в будівлі колишнього психоневрологічного диспансеру в Мелітополі. Туди, за її свідченнями, неофіційно звозили людей. Саме там вона познайомилася з подружжям Капралових. В Ольги, як розповіла журналістка, усе тіло було в гематомах, а Геннадію намагалися виламати зуби.

«Ольга сиділа спочатку в кімнаті з іншою жінкою, молодою жінкою — Вікторією Рощиною. Вікторія померла дорогою на обмін у серпні 2024 року, по-моєму. Потім Ольгу пересадили в іншу кімнату, поруч із нами», — розповіла Левченко.

Журналістка зазначила, що ні їй, ні іншим ув'язненим не пояснювали причин утримання в диспансері. Про те, що цією неофіційною в'язницею керують співробітники російської ФСБ, якось обмовився охоронець на ім'я Арсен.

Окремо Левченко згадала події кінця серпня 2023 року, коли п'яні силовики влаштували масове побиття ув'язнених. Один із нападників, за її словами, був у церковній рясі, ходив із лопатою та питав, чи не хоче хтось «причаститися». Тоді постраждали, зокрема, 40-річний священник із Токмака Костянтин Максимов та чоловік Ірини.

На запитання суду, чи відомо їй, хто бив Ольгу та Геннадія Капралових, журналістка відповіла, що катували полонених люди в масках, і їхніх імен вона не знає.

«Розумієте, нам ніхто не називав. Коли мене возили катувати струмом, ці люди були в масках, без бейджів і візиток. Хто нас катував? Вони не представляються, не називають ні імен, ні прізвищ, ні місця своєї служби, підрозділу чи звання. Тому, на жаль. Я бачила цих людей, але вони були в масках», — сказала вона.

Під час катувань струмом, за словами Левченко, їй зав'язували очі скотчем, ноги примотували до стільця, а руки зв'язували за спиною. Іншим жінкам, як вона розповіла, електричні контакти підключали до інтимних місць, тоді як їй — лише до рук і ніг.

«Мені сказали: "Ми приїхали, привезли поліграф, вас перевірять на поліграфі". І я наївно почала казати всю правду. Але замість поліграфа були сильні удари струмом. Кілька разів — щонайменше п'ять, далі я не рахувала, — я просто злітала з цим примотаним до мене стільцем. Після того як тебе так катують, підпишеш що завгодно», — сказала журналістка.

Ірину Левченко та її чоловіка Олександра російські військові викрали 6 травня 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі на Запоріжжі. На той момент жінка вже була на пенсії, але залишалася відомою в місті — понад 40 років вона пропрацювала в місцевій газеті «Новий день». Олександра звільнили в серпні 2024 року. Ірину спочатку тримали в Мелітополі, у липні 2025 року стало відомо про її перебування в слідчому ізоляторі в Донецьку. Наприкінці 2025-го її етапували до Сімферополя, у червні 2026-го — до Краснодарського СІЗО, а згодом знову повернули до Донецька.

4 вересня стало відомо, що окупаційний Запорізький обласний суд засудив Ірину Левченко до 15 років колонії, визнавши її винною у «шпигунстві».