Втрата біля «Азовсталі»: історія маріупольської кранівниці Ірини Нечипуренко

Щодня о 9:00 Україна вшановує хвилиною мовчання загиблих у російсько-українській війні. Сьогодні згадаймо Ірину Нечипуренко — маріупольчанку, яка все життя пропрацювала на металургійному комбінаті «Азовсталь».

Ірина народилася й виросла в Маріуполі. Вона була кранівницею, у вільний час любила збирати гриби та дуже любила собак. Зі своїм чоловіком Олексієм жінка прожила у шлюбі 24 роки. Він згадує, що останні роки їхнього спільного життя були особливо щасливими.

«Ми прожили 24 роки разом. За цей час було все: і кохання, і скандали. Але останні два роки я назвав би нашим “медовим місяцем”. Ми навчилися поважати думку одне одного. Ми цінували кожну хвилину, проведену разом», — розповів Олексій.

На початку повномасштабного вторгнення мешканці Маріуполя залишилися без води та продуктів. 16 березня 2022 року Ірина разом із чоловіком і мамою Ольгою пішли по воду. Раніше вони брали її біля спуску до моря, але там уже працював снайпер. Тож родина вирушила до району хлібзаводу, де був стратегічний запас води.

Ольга зупинилася біля входу, а Ірина з Олексієм пішли далі. Там вони потрапили під мінометний обстріл. Олексій дістав тяжкі поранення ніг і лівої руки. Ірина була поруч. Він згадує: дружина впала на коліна, її погляд був затуманений. Обстріл не припинявся, тож Олексій просив Ірину рятуватися. Вона почала повзти, але невдовзі впала.

«Сказала: “Мені мало повітря”. Її тіло двічі здригнулося. Так дружини не стало. Лежала за метр від мене. А я нічим не міг допомогти», — пригадує чоловік.

Після загибелі Ірину відвезли до лікарні №4. Спочатку тіла загиблих складали в приймальному відділенні, згодом винесли на вулицю. Рідних до них не підпускали. Мама Ірини три місяці намагалася знайти доньку. У червні вона проходила через цвинтар у мікрорайоні «Східний» і впізнала покривало, у якому тіло Ірини привезли до лікарні. Попри записку з даними, жінку поховали як невідому.

Ольга поїхала до поліції Новоазовська, упізнала доньку за фото, і їй повідомили номер могили. У Ірини залишилися мама, син Андрій та чоловік.

«Здається, навіть у молодості слово “любов” було більше просто словом. І ось війна! Це страшне слово покалічило долі багатьох. У Маріуполі торкнулося кожного. Недовго ми були щасливі. У 43 роки обірвалося життя моєї рідної людини. Вона житиме в нашій пам’яті та в наших серцях», — сказав Олексій.