Повернення з полону: як захисник Маріуполя Анатолій Васильченко починає нове життя

Уродженець Лівобережного району Маріуполя, Анатолій Васильченко, з дитинства мріяв про просте життя. У юності він грав у футбол, був воротарем у команді «Портовик» і навіть отримав кубок. Згодом працював на автомийці та водієм.

У 2017 році чоловік пішов добровольцем до війська, підписавши контракт із 25 бригадою ДШВ. Причиною став розрив із дружиною, яка, за його словами, підтримувала сепаратистів. До 2020 року він брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині, зокрема під Бахмутом і Костянтинівкою.

З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Анатолій повернувся до лав ТРО. Він розвозив побратимів на позиції та ділився бойовим досвідом. 4 травня 2022 року окупанти схопили його після спроби вийти з оточення в цивільному одязі. У полоні чоловік пройшов через Оленівку та Горлівську колонію, де полонених били, змушували співати гімн РФ та вибивали на спинах літеру «Z».

«Нас змушували пересуватися "ластівкою". Підняті руки за спиною, а голова — в районі пояса. Перед їдальнею та в самій їдальні били шокерами та кийками, бризкали газовими балончиками», — згадує Анатолій.

28 грудня 2024 року відбувся обмін. Анатолій опинився в Україні, але свобода принесла нові труднощі. Через чотири дні після повернення кохана жінка повідомила, що чекати не буде. Він зізнається, що пережив період алкогольної залежності, але зміг зупинитися та знайти роботу водієм швидкої допомоги при ДСНС.

«Я вийшов та виступив перед усіма. Сказав, що так, я воював та був у полоні. Але це не означає, що до мене треба якось по-особливому ставитися», — розповідає чоловік.

Зараз Анатолій мешкає в Борисполі, отримав погони та мріє про власне житло. Він не полишає надії повернутися в рідне місто, хоча розуміє, що це буде непросто. Його історія — про те, що повернення з полону — це лише початок довгого шляху адаптації до мирного життя.