Три роки в російській неволі: що відомо про долі чотирьох викрадених у Мелітополі журналістів

Три роки тому, 20 серпня 2023 року, російські силовики провели масову облаву в окупованому Мелітополі. Вони затримали представників українського підпілля, журналістів РІА Мелітополь (нині — РІА Південь) та адміністраторів Telegram-чату «Мелітополь — це Україна». Частина викрадених українців досі перебуває в російських в’язницях, причому в деяких випадках Росія не визнає факту затримання, приховує місцеперебування людей та позбавляє їх можливості спілкуватися з рідними.

Журналістка Анастасія Глуховська вже другий рік перебуває у СІЗО міста Кізел Пермського краю. Вона має статус інкомунікадо: Росія офіційно не визнає, що її заарештовано. Водночас Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив факт її утримання. Рідна сестра Анастасії Діана Фоменко розповіла, що на один з останніх запитів адвоката до керівництва СІЗО надійшла відповідь, що така інформація є державною таємницею. «І це вже хоч якийсь прогрес. Бо раніше нам надходили відповіді, що таку людину не затримували і нічого про неї не відомо. Зараз уже так не кажуть, але посилаються на державну таємницю», — каже Діана.

За свідченнями звільненого полоненого, який особисто бачив Анастасію, її тримають у камері 4 на 5 метрів, де є унітаз, засоби гігієни та художня література. Вона постійно перебуває в камері, шиє постільну білизну для СІЗО. Раніше повідомлялося, що журналістка оголошувала голодування, їй поголили волосся, а через заборону вдень сидіти та лежати в неї набрякали ноги. Згодом у камері встановили швейну машинку, і тепер Анастасія цілими днями працює.

21-річна Яна Суворова, яку російський суд засудив до 14 років ув’язнення, досі перебуває у СІЗО №2 у Таганрозі. Її хлопець Олександр Ніколаєнко розповів, що після чергового переведення підтримувати зв’язок стало складніше: востаннє вони спілкувалися телефоном на початку червня 2026 року. «Зараз ми не можемо спілкуватися, тому що її переселили в іншу камеру. І дзвінки менше їй дозволили. Це буває неочікувано, бо запланувати це майже нереально», — пояснює Олександр. Нещодавно він отримав від Яни листа, однак не зміг точно встановити дату його написання.

Спочатку Яна перебувала у двомісній камері з вагітною росіянкою, де могла читати книжки, дивитися телевізор, виходити на прогулянки та телефонувати додому. Потім її перевели до більшої камери з росіянками, засудженими за тяжчі злочини, де умови стали гіршими. Нині вона в іншій камері, і ситуація для неї дещо покращилася. За словами Олександра, дівчина тримається завдяки батькам та вірі в обмін. Батьки регулярно їздять до Таганрога, щоб побачитися з донькою та передати їй необхідне. У жовтні 2025 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив Яну за «тероризм» і «держзраду» через модерацію телеграм-чату «Мелітополь — це Україна». Про вирок вона в листах практично не писала, ймовірно, через цензуру.

Адміністратор Telegram-чату «Мелітополь — це Україна» Влад Гершон рік тому отримав 15 років ув’язнення. Суд визнав його винним у участі в терористичному співтоваристві та скоєнні теракту. Спочатку його утримували в Ростові-на-Дону, потім етапували до міста Володимир. Нині він перебуває в одиночній камері «Володимирського централу». Мама Влада Наталя Гершон розповіла, що адвокату вдалося поспілкуватися з ним: «Зараз він уже більш стійкий морально і навіть каже, що в одиночній камері йому краще. Йому дозволяють читати художню літературу. Ми переказуємо йому гроші, щоб він міг щось купити у тюремному магазині. Під час останньої зустрічі Влад говорив адвокату, що в нього свербить все тіло. Не виключено, що через нерви». Листуватися із сином матері заборонили.

Журналіст РІА Південь Георгій Левченко перебуває в російській в’язниці вже три роки. Після суду, який відбувся 3 вересня 2025 року в Мелітополі, редакція втратила з ним зв’язок. Лише нещодавно з’явилися непідтверджені дані, що його, можливо, утримують в Алтайському краї, у селі Майма Майминського району, де розташовані колонія суворого режиму та колонія-поселення. Окупаційний суд визнав Георгія винним у державній зраді та публічних закликах до екстремістської діяльності, призначивши 16 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму. Пошук ускладнюється тим, що всі його рідні залишаються на тимчасово окупованій території.

Редакція РІА Південь упродовж трьох років домагається звільнення своїх колег. Цьогоріч головна редакторка Світлана Залізецька разом із представниками Комітету захисту журналістів брала участь у зустрічах із Крісом Андерсоном, директором Управління з питань прав корінних народів Державного департаменту США, та представниками офісів кількох конгресменів. Під час цих зустрічей вона передала інформацію про справи Георгія Левченка, Анастасії Глуховської, Яни Суворової, Влада Гершона та інших цивільних в’язнів Кремля.