Захисник Маріуполя «Пако» розповів, що найважчим у полоні був не біль, а голод

Захисник Маріуполя Олександр Кузьменко, відомий за позивним «Пако», розповів про те, що залишилося для нього найтяжчим спогадом із часів перебування в полоні. За його словами, це був не фізичний біль і не знущання на словах, а постійне відчуття голоду.

Кузьменко пояснив, що їжа в руках тих, хто утримував полонених, перетворювалася на інструмент впливу. Через нестачу харчування людина поступово змінюється і стає дедалі більш залежною від того, хто вирішує, дати їй їсти чи ні.

«В руках катів давати чи не давати їжу – це дуже страшна зброя. Люди стають не собою, ними краще маніпулювати», – сказав він.

За словами військового, час у неволі умовно поділився на два відрізки – до засудження і після нього. До вироку він здебільшого лежав або сидів, а спілкування з іншими полоненими було майже відсутнє.

«День рахується від ранку до вечора і між харчуванням. І то тільки тоді, коли під час харчування тебе не б'ють», – згадує Кузьменко.

Згодом його засудили до 25 років ув'язнення та перевели до колонії. Там повсякденне життя було трохи різноманітнішим, проте свободи він не мав і лише чекав на повернення додому.

Після звільнення далися взнаки наслідки пережитого. Кузьменко розповів про проблеми зі сном і складні періоди психологічного стану, долати які допомагали психологи та психіатри. За його словами, тригери можуть спрацьовувати навіть у цілком звичайних ситуаціях, а відчуття полону повністю не зникає. Важливо, каже він, навчитися відділяти те, що було в неволі, від життя після повернення.

Після тривалої реабілітації Олександр Кузьменко знову став до служби у 12-й бригаді «Азов».