У Луцьку щотижня розгортають прапори з портретами полонених: родини чекають

У Луцьку відбувається щотижнева акція, під час якої в центрі міста розгортають десятки синьо-жовтих прапорів. На кожному з них — портрети, імена та написи про військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.

Для родин ці прапори стали символом надії, пам'яті та боротьби за повернення близьких. Переселенка з Маріуполя Лариса Лях розповіла, що за цей стяг воїни захищають державу та волю. Вона показала прапор, з яким зустрічала військових із полону. Перший напис на ньому зробив лучанин Дмитро Селютін, який обороняв «Азовсталь».

«Коли повномасштабна війна почалася, прийшлось з Маріуполя виїжджати. Тепер ми стоїмо за маріупольський гарнізон, який стояв за нас до кінця», — каже Лариса Лях.

На площу щотижня приходять і діти. 9-річний Захар Бабак разом із братом, мамою та тіткою тримає синьо-жовтий стяг. Хлопець каже, що пшениця і небо — символи України, і вже рік ходить на акцію. Він чекає свого тата з полону 37 місяців. «Моя мрія, щоб тато повів мене на 1 вересня, на яке мене тато ще ніколи не вів», — ділиться Захар.

Лучанка Людмила Аршулік наголосила, що блакитно-жовтий прапор — це символ незламності, віри та надії. «Ми за свій прапор будемо стояти, скільки потрібно. І за наших хлопців. Наша Україна варта того. І ми дочекаємося кожного», — зазначила вона.

На прапорі Діани Кучерук — портрет її чоловіка, який потрапив у полон під час боїв на Курщині. Вона переконана, що саме завдяки таким воїнам, як її чоловік, український стяг досі майорить. Щоразу учасники акції розгортають по кілька десятків прапорів, додала Діана.

Ця щотижнева зустріч об'єднує родини, які чекають своїх героїв, і нагадує громаді про тих, хто досі не вдома.