Окуповані території: комунальна криза посилює страх і невдоволення

У Маріуполі з 6 по 10 серпня окупаційна влада планувала щоденні відключення електроенергії з 14:00 до 18:00, однак на практиці вони відбуваються хаотично. Без електрики зупиняються насосні станції, які подають воду зі Старокримського водосховища, тож у багатьох будинках вода або тече слабким струменем, або зникає зовсім. Людям пропонують набирати технічну воду з резервуарів або чекати на автоцистерни.

Після нічних ударів 3–5 серпня, коли місто на кілька днів залишилося без світла, води та інтернету, мешканці вперше за довгий час відчули сильний страх. Для багатьох це стало нагадуванням про події весни 2022 року. «Ми не розслабляємось. Вже зрозуміло, що ситуація буде повторюватися і повторюватися», — розповіла одна з місцевих жительок.

У Донецьку через відключення 609 підстанцій без електрики залишилися майже 150 тисяч людей у чотирьох районах міста. Вода там і раніше подавалася за графіком раз на кілька днів, тепер ситуація лише погіршилася.

На окупованій частині Запорізької області перебої зі світлом і водою охопили Мелітополь та інші населені пункти. У селі Балки люди, переважно пенсіонери, вийшли на пікет — вони вже близько двох місяців живуть без нормального водопостачання та електрики. У місцевих чатах обговорюють колективне звернення до російської Генпрокуратури зі скаргами на окупаційних чиновників.

На Херсонщині через відключення світла також страждає водопостачання. Люди з проукраїнськими поглядами ставляться до ударів із розумінням, називаючи українські дрони «мадярчиками». Водночас у сільській місцевості зростає кількість тих, хто відчуває нестачу продуктів. Проросійськи налаштовані мешканці покладають відповідальність на Україну.

На Луганщині енергетики закликають скорочувати споживання електроенергії в пікові години через перевантаження системи. Загалом на всіх окупованих територіях спостерігається одна тенденція: люди дедалі більше невдоволені окупаційними адміністраціями, які не можуть забезпечити стабільну роботу базової інфраструктури.

Окремою проблемою залишається брак системної комунікації з боку України. Людям на окупованих територіях бракує пояснень, що відбувається, як довго це триватиме і як діяти, щоб убезпечити себе. Інформаційний вакуум заповнюють чутки та окупаційні ресурси, що лише посилює напругу.