«Осколок зупинився недалеко від серця»: історії захисників Маріуполя через три роки

16 березня 2022 року російські війська скинули дві авіабомби на драматичний театр у Маріуполі, де ховалися мирні жителі. Загинуло понад тисячу людей, переважно жінки та діти. Через три роки в різних містах України відбулися заходи вшанування пам’яті — з квітами, лампадками та дитячими іграшками. На акції прийшли переселенці, вцілілі мешканці та військові, які обороняли місто.

Сергій Овчаренко, позивний «Добряк», служив у «Азові» з 2014 року, але перед повномасштабним вторгненням працював за кордоном. Дізнавшись про напад, він повернувся в Україну і разом із розвідгрупою прибув до вже оточеного Маріуполя гелікоптером. «У нас було загалом чотири вертольоти, два з боєприпасами, а два з десантом», — згадує він. За 86 днів боїв Сергій не отримав жодного поранення, хоча обстріли були безперервними. Він каже, що страшніше було цивільним, які з 24 лютого ховалися в бункері й вийшли лише під час обміну полоненими.

Анатолій Волошин до війни працював бульдозеристом і був пастором протестантської церкви. З початком вторгнення він добровільно копав окопи для захисників. Під час боїв отримав поранення, а в шпиталі по ньому вдарили російські снаряди. «Я встав, живіт був розрізаний, бо дивилися, які в мене поранення. Осколок прилетів і зупинився недалеко від серця», — розповідає він. Після цього його перевезли на «Азовсталь», де в квітні зосередилися всі захисники Маріуполя.

Перед виходом у полон захисники знищували техніку. «Ми розбирали все, що могли, розкидали по всьому, в кінці просто обливали все бензином, солярою і розстрілювали рації», — згадує Сергій. Після виходу з «Азовсталі» їх відправили в колонію в Оленівці, де згодом стався теракт. «Забирають хлопців, і трапляється теракт. І тоді ти розумієш, що це не почесний полон», — каже Овчаренко.

Анатолій Волошин пробув у полоні 295 днів, Сергій — 848 днів. Увесь цей час за його звільнення боролися мама й наречена Вікторія. Вони щотижня виходили на акції підтримки військовополонених. Зрештою Сергій повернувся додому. Через три місяці після звільнення вони одружилися. Зараз він проходить реабілітацію після численних операцій. «Перше – це дитина. Ми дуже хочемо дитину», — діляться подружжя.