Втрата біля «Азовсталі»: історія кранівниці Ірини Нечипуренко

Щодня о 9-й ранку Україна вшановує хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала війна. Сьогодні згадаємо маріупольчанку Ірину Нечипуренко, яка працювала кранівницею на металургійному комбінаті «Азовсталь».

Ірина народилася і все життя прожила в Маріуполі. У вільний час вона любила ходити по гриби та дуже любила собак. Зі своїм чоловіком Олексієм жінка прожила у шлюбі 24 роки. За його словами, останні два роки подружнього життя були особливо щасливими: вони навчилися поважати думку одне одного й цінували кожну хвилину, проведену разом.

На початку повномасштабного вторгнення у Маріуполі люди залишалися без води та продуктів. 16 березня 2022 року Ірина разом із чоловіком та мамою Ольгою вирушили по воду. Раніше вони брали її біля спуску до моря, але там уже працював снайпер і лежали загиблі. Тож цього разу родина пішла до району хлібзаводу, де був стратегічний запас води для міста.

Ольга зупинилася біля входу, а Ірина з Олексієм пішли далі, де потрапили під мінометний обстріл. Олексій отримав тяжкі поранення ніг та лівої руки. Він розповідає, що теща піднялася на пагорб, де лежала Ірина, і вони разом пішли до нього. Дружина впала на коліна, її погляд був затуманений. Обстріл не припинявся, тож Олексій просив Ірину рятуватися та казав, що вона ще має погуляти на весіллі їхнього сина Андрія.

Жінка почала повзти, але невдовзі впала. «Сказала: „Мені мало повітря“. Її тіло двічі здригнулося. Так дружини не стало. Лежала за метр від мене. А я нічим не міг допомогти», — пригадує Олексій.

Після загибелі Ірину відвезли до лікарні №4. Спочатку тіла загиблих складали на першому поверсі у приймальному відділенні, згодом їх винесли на вулицю. Рідних до них не підпускали. Мама Ірини три місяці намагалася знайти доньку. У червні вона проходила через цвинтар у мікрорайоні «Східний» і впізнала покривало, в якому привезли тіло Ірини. Попри записку з даними, жінку поховали як невідому.

Теща поїхала до поліції Новоазовська, упізнала доньку по фото, і їй повідомили номер могили. У Ірини залишилися мама Ольга, син Андрій та чоловік Олексій. «Здається, навіть у молодості слово „любов“ було більше просто словом. І ось війна! Це страшне слово покалічило долі багатьох. У Маріуполі торкнулося кожного. Недовго ми були щасливі. У 43 роки обірвалося життя моєї рідної людини. Вона житиме в нашій пам’яті та в наших серцях», — сказав чоловік загиблої.