Чотири роки полону і зустріч: історія кохання Івана та Катерини

Іван Рябенко — військовослужбовець частини 3029 Національної гвардії України («Кара-Даг»). У 2022 році він разом з іншими захисниками перебував на меткомбінаті «Азовсталь», звідки потрапив у полон.

Катерина Терещенко щотижня нагадувала світові про коханого на акціях «Не мовчи – полон вбиває». Вона тримала плакат із написом: «Полон розлучив нас, але кохання єднає».

Пара познайомилася в Харкові: Іван навчався у військовій академії, Катерина — на медичну сестру. У 2021-му вони переїхали до Запоріжжя, Іван зробив пропозицію. Одружитися планували у 2022-му, але в грудні 2021-го його направили в зону ООС.

З початком повномасштабної війни підрозділ Івана перекинули до Маріуполя. Спочатку він потрапив на завод ім. Ілліча, а потім — на «Азовсталь». «Мені хотілося спати, хотілося вижити. Телефонував Каті й намагався показати, що все добре, хоча мені було страшно», — згадує він.

Після виходу з «Азовсталі» Іван опинився в полоні. Першою точкою стала Оленівка, куди привезли 21 травня 2022 року. «Сирість, повна антисанітарія», — описує він умови. Потім — перевезення до Камишина Волгоградської області. Там Івана неодноразово били через його посаду замполіта роти. «Били шокером, ногами, руками. Кров ішла, голову розбили», — розповідає чоловік.

У полоні Іван провів чотири роки, «відзначив» чотири дні народження. «Я старався не стати овочем, не зламатися. Згадував минуле і планував майбутнє», — ділиться він.

У 2026-му він почав сильно худнути: при зрості 182 см важив 58 кг. Виявили туберкульоз. Саме це допомогло потрапити на обмін як важкохворому.

Катерина того дня була на роботі. «О 14-й вийшла з роботи і бачу дзвінок із незнайомого номера. Кажуть: «Він в Україні». Я хвилин 20 стояла там», — згадує вона.

Після повернення Іван дізнався, що Катя виходила на акції та боролася за нього. «Я сидів і плакав, дякував Каті та батькам. Думав, що на мене тут ніхто не чекав», — каже він.

Одружитися вирішили, щоб Катя могла бути поруч у лікарні. «Ми були без друзів, батьків, свідків — лише удвох», — розповідає Катерина.

Тепер подружжя займається з психологами. Іван має проблеми з ногами та лікує туберкульоз. «Я не помилився у своїй людині. Хочу, щоб усі знали, що вона для мене зробила», — підсумовує Іван.