Українські військові системно знищують логістику окупантів на Півдні

Українські військові активізували боротьбу з логістикою окупаційних військ на відстані до 150 кілометрів від лінії фронту. За даними моніторингових груп, у травні було знищено близько сотні російських військових вантажівок. Відео уражень фіксуються майже щодня.

Під особливим контролем опинилися ключові транспортні артерії окупованого Півдня. Обстріли фіксуються на трасі М-14 Маріуполь — Бердянськ — Мелітополь — Генічеськ та автошляху Н-20 Маріуполь — Донецьк. У деяких місцях, зокрема в районі Новоазовська, удари завдаються на відстані до 150 км від передової.

21 травня так званий гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо змушений був підписати указ про обмеження руху вантажівок на ділянці траси М-14 Маріуполь — Генічеськ. Це свідчить про те, що українські атаки створюють серйозні перешкоди для постачання окупаційних військ.

Цікаво, що в другій половині 2022 року, після отримання Україною HIMARS, наша армія системно знищувала логістику ворога на відстані 50–60 км. Згодом, як зазначають аналітики, противник адаптувався, а системна кампанія з обрізання шляхів доставки на певний час припинилася. Удари по складах і дорогах відбувалися спорадично, з місцевої ініціативи.

Однак у 2026 році окремі військові частини у співпраці з виробниками розробили нові дрони, призначені саме для знищення логістичних шляхів. На Півдні ця тактика дала хороші результати. Є сподівання, що така практика пошириться на всю лінію фронту.

Як нагадують експерти, війни починають політики, ведуть військові, а виграють чи програють логісти. Йдеться про організацію руху вантажів і солдатів, доставку боєприпасів, пального, техніки та їжі. Зламати ланцюги поставок — одне з ключових завдань для перехоплення ініціативи.

Сучасна військова логістика має низку вразливостей. Вона критично залежить від інфраструктури: доріг, мостів, залізничних вузлів, складів пального. Що менше альтернативних маршрутів, то уразливішим стає ланцюг постачання. Також велику роль відіграють інформаційні системи: зв’язок, супутникова навігація, цифрові системи обліку. Будь-які збої можуть різко знизити ефективність.

Росіяни вже змушені переходити до так званої мікрологістики — доставки вантажів малими партіями на пікапах, мікроавтобусах, мотоциклах чи навіть в'ючних тваринах. Такі «крапельки» важче уразити. Водночас вартість доставки однієї тонни вантажу в прифронтову зону сьогодні в кілька разів вища, ніж на початку великої війни.

У довгостроковій перспективі для Росії критичними залишаються стан промислової бази й транспортної системи. Для України ключовими є безперервність зовнішньої допомоги, захист енергетичної й транспортної інфраструктури, здатність керувати різнорідним парком техніки.

Подальший розвиток подій може піти за кількома сценаріями. Можливе поступове виснаження, коли логістика стає дедалі більш мікроскопічною й дорогою. Інший варіант — технологічний прорив із масовим використанням автономних наземних роботизованих платформ. Третій — досягнення економічної межі, коли саме вартість підтримання логістичних ланцюгів починає обмежувати темп бойових дій.