До міст Півдня: що було на місці Маріуполя, Херсона й Одеси до імперії

Маріуполь виріс на місці козацького поселення Домаха, заснованого в XVI столітті в гирлі Кальміусу. Спочатку тут був сторожовий пост, а згодом — центр Кальміуської паланки Війська Запорозького. Козаки контролювали ці землі та вихід до Азовського моря. Лише в 1778 році поруч з’явилося місто Павловськ, яке за два роки перейменували на Маріуполь. Розвитку міста сприяли греки, переселені з Криму.

Херсон, який офіційно заснували 1778 року за наказом Катерини II, також має попередників. Ще 1737-го, під час російсько-турецької війни, тут звели Олександрівський шанець — польове укріплення з ровів та земляних насипів. Пізніше ці території входили до складу Інгульської паланки Нової Січі. Таким чином, між появою шанцю та указом про заснування міста минула 41 рік.

Одеса має найдавнішу історію серед цих міст. Перша письмова згадка про порт Коцюбіїв, розташований на території сучасного міста, датується 1415 роком. Пізніше поселення стало відоме як Хаджибей, де діяли порт і османська фортеця. Російські війська захопили ці укріплення 1789 року, а 1794-го імперська влада почала перебудову вже наявного порту та створення міських кварталів. ЮНЕСКО прямо вказує, що Одеса розвинулася на місці Хаджибея.

Отже, імперія не створювала міста на порожньому місці. Вона приходила на заселені території, де жили українські козаки, кримські татари, греки, вірмени. Місцеві центри влади, зокрема Запорозька Січ, зруйнована 1775 року, ліквідовувалися, а назви поселень змінювалися. Такий підхід дозволяв імперії привласнювати чужу історію та оголошувати себе засновником.

Сьогодні подібна логіка застосовується на окупованих територіях. Зокрема, до Маріуполя планується до 2035 року переселити близько 300 тисяч росіян. Проте факти свідчать: ці землі мають власну історію, яка налічує не одне століття.