«Росіяни боялися азовців». Історія бійця Августа, який пережив Оленівку і тортури

У ніч на 29 липня 2022 року російські війська підірвали барак у колонії біля Оленівки, де тримали захисників Маріуполя. Загинуло щонайменше 53 українських бійці, понад 130 зазнали поранень. Одним із тих, хто вижив, став Ян Данілко з позивним Август.

Август згадує, що перед вибухом частину азовців перевели в інше приміщення — нібито для поліпшення умов. Він поставився до цього з підозрою, але не очікував трагедії. Уночі пролунали вибухи: спочатку боєць подумав, що це чергова провокація, але за кілька секунд вибухнуло всередині. Осколки влучили в тулуб, ногу й око.

«Я був поруч з епіцентром. Хлопець, який лежав на сусідньому ліжку, загинув, а я вижив. Думаю, я дуже везучий», — розповідає Август. Він додає, що багато поранених могли б вижити, якби допомога надійшла хоча б на годину раніше.

Після вибуху Август потрапив до лікарні в Донецьку, де провів 10 днів у реанімації. Лікарі та медперсонал, серед яких було чимало проукраїнських, допомагали пораненим власним коштом. «Вони пошепки говорили з нами, казали, що чекають, коли Україна повернеться», — згадує боєць.

У вересні 2022 року Августа етапували до Таганрога. Там полонених зустрічали побиттям — так званою прийомкою. «Я займався спортом, але стільки в голову ніколи в житті не пропускав, як там», — каже Ян. Він розповідає про тортури: зокрема, «оглядове колесо», коли людину підвішують на брусах. «Якщо так повисіти хвилин 15, ти на себе і вбивство президента Кеннеді візьмеш», — додає він.

Ставлення до азовців було особливим: їх били сильніше, але водночас боялися. Росіяни вважали, що бійці мають надзвичайні здібності, і уникали близького контакту. «Вони казали про якісь прийоми, які ми начебто знаємо. Що ми вміємо нігтями розтинати шию», — розповідає Август.

У полоні Ян вивчав німецьку мову, спілкувався з побратимами потай. «Якби я змарнував той час, це означало б, що вони перемогли. Я вважаю, що нічого не втратив у полоні», — каже він.

У серпні 2024 року Августа перевезли до колонії в Кізелі, звідки він пішов на обмін. Зараз боєць готується знову стати в стрій. «Поки йде війна, поки я можу бути корисним, буду це робити. Зараз кожна людина на вагу золота», — підсумовує він.