IPI закликає світ тиснути на Росію: у полоні досі 27 українських журналістів

Міжнародний інститут преси (IPI) оприлюднив заяву, в якій закликав світову спільноту домагатися покарання для винних у смерті української журналістки Вікторії Рощиної та посилити тиск на Росію, щоб визволити з полону 27 українських журналістів. Станом на серпень 2026 року всі вони перебувають у російському утриманні.

Виконавчий директор IPI Скотт Ґріффен наголосив, що Рощина віддала життя за прагнення розповісти світові про долю людей в окупації. «Вікторія Рощина заплатила найвищу ціну за відданість своїй місії: домогтися, щоб світ почув історії її співгромадян, які живуть під окупацією. Її смерть пролила світло на знущання, з якими стикаються деякі українські журналісти в руках російської влади. IPI й далі вимагатиме справедливості для Вікторії, і ми закликаємо міжнародну спільноту наполягати на звільненні кожного журналіста, якого утримує Росія», — сказав він.

За словами IPI, багатьох медійників у Росії ув'язнили за політично вмотивованими звинуваченнями в «тероризмі» та «шпигунстві». У частині випадків країна-агресорка навіть не визнає факту утримання, тож люди фактично опиняються в ізоляції без зв'язку із зовнішнім світом.

Інститут також звернув увагу на катування та брак медичної допомоги для ув'язнених журналістів. У заяві згадано журналістку з Мелітополя Ірину Левченко, засуджену до 15 років колонії за «шпигунство», яку в в'язниці катували струмом; журналіста з Херсонщини Геннадія Осьмака, який отримав три роки за сфабрикованими звинуваченнями — після окупації Херсона він відмовився створювати пропагандистські матеріали; журналістку з Мелітополя Анастасію Глуховську, що в полоні з 2023 року і, ймовірно, утримується в Кізелі в Уральському регіоні Росії; громадянську журналістку Ірину Данилович, яка через ненадання допомоги повністю втратила слух на одне вухо й потерпає від сильного головного болю.

В IPI зауважили, що обміни військовополоненими між Росією та Україною відбуваються регулярно, а от цивільних звільняють значно рідше. У червні, липні та серпні 2025 року додому повернулися четверо українських журналістів. А під час останнього звільнення 120 українських цивільних осіб у травні 2026 року Росія не внесла до списку жодного журналіста.

Вікторія Рощина, яка працювала фрилансеркою, зникла на окупованій території України в серпні 2023 року. Ще в березні 2022-го російські окупанти захоплювали її та десять днів утримували в Бердянську — тоді вона готувала матеріал для Hromadske і намагалася дістатися з Запоріжжя до Маріуполя. 27 травня 2024 року стало відомо, що журналістка перебуває в ув'язненні на території Росії, а 10 жовтня 2024 року повідомили про її смерть. За даними ГУР, Рощину мали включити в один із найближчих обмінів полоненими.

Спільне розслідування «Слідства.Інфо», «Ґрат» та Суспільного разом із «Репортерами без кордонів» з'ясувало, що журналістку жорстоко катували в російському полоні: на тілі були ножові поранення, вона важила до 30 кілограмів і не могла самостійно пересуватися.

24 квітня 2025 року стало відомо, що тіло Рощиної повернули в Україну наприкінці лютого 2025 року, а особу встановили за допомогою ДНК-експертизи. Інформацію не розголошували, адже росіяни часто вдаються до підміни тіл, і не було певності, що це саме журналістка. У липні оприлюднили результати ще однієї експертизи, яка виявила раніше не повідомлені тілесні ушкодження: травму шиї, переломи кісток, крововиливи у м'які тканини скроневої ділянки, правого плеча і гомілок, садно лівої стопи.

7 серпня Офіс Генпрокурора України та Нацполіція заочно повідомили про підозру начальнику Таганрозького СІЗО № 2 у Ростовській області Росії, де утримували Рощину, — у жорстокому поводженні з цивільним населенням за попередньою змовою групою осіб. У вересні журналісти «Слідства.Інфо» з'ясували, що незадовго до загибелі Вікторію етапували до ізолятора в Пермському краї, де вона й померла 19 вересня 2024 року; пізніше підозру отримав і начальник цього СІЗО. А в листопаді Рада ЄС схвалила санкції проти високопосадовців Головного управління Федеральної служби виконання покарань РФ по Ростовській області, включно з СІЗО № 2, причетних до катувань Рощиної.

Отже, міжнародні організації та українські правоохоронці продовжують документувати злочини проти журналістів і домагатися відповідальності причетних. Для родин 27 медійників, які досі в російському полоні, головним залишається одне — їхнє повернення додому.