Врятований з Маріуполя прапор став родинною реліквією — історія Алевтини Швецової

Під час облоги Маріуполя Алевтина Швецова разом з родиною провела 21 день у підвалі магазину у власному будинку — знаменитій будівлі з годинником неподалік драмтеатру. Саме там, шукаючи батарейки, вона натрапила на згорнутий синьо-жовтий прапор, який, найімовірніше, вивішували на свята. Жінка зізнається, що сховала його у «тривожну валізку» на автоматі.

16 березня, коли російська авіабомба влучила у драмтеатр, а ще одна — у подвір’я її будинку, родина вирішила виходити з міста пішки. Алевтина взяла ту саму сумку, навіть не згадавши, що всередині лежить прапор. Пізніше вона зрозуміла: стяг був із нею весь шлях — від Маріуполя до селища Портівське, а далі автобусом через 17 російських блокпостів до Запоріжжя.

«Ми проїхали 17 блокпостів російських окупантів, потім я вже збилась з рахунку. Для того, щоб їх пройти, треба було пройти допити, перевірки, чоловіків роздягали — шукали відбитки зброї. І всі ці блокпости разом зі мною пройшов український стяг, який від тоді є реліквією та артефактом нашої родини», — розповідає Алевтина.

Лише згодом жінка усвідомила, якій небезпеці наражала себе та близьких. «Я просто знала, що не можу вчинити інакше та залишити український стяг в окупації. І якщо ми вже з ним зустрілись, то я мушу ним опікуватись і рятувати від російських бомб», — додає вона.

Нині Алевтина живе у Львові, а її родинна колекція поповнилася ще одним прапором. У 2023 році вона разом із сином Глібом взяла участь у меморіальному сходженні на Говерлу, присвяченому загиблому оборонцю Маріуполя, Герою України Олександру Грянику. Організував захід батько захисника Сергій Гряник. Гліб став наймолодшим учасником сходження, і саме йому подарували прапор із символікою бригади «Азов» та написом «Маріуполь 2022».

Окреме місце в серці Алевтини займає «Прапор Надії» — ініціатива командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія «Волини» Волинського. Цей символ, за її словами, нагадує про військовополонених та безвісти зниклих. Щотижня жінка виходить на акції на їхню підтримку, відповідаючи на запитання: «У мене там всі!».

Для Алевтини День Державного прапора — не лише про державний символ, а й про пам’ять про тих, хто досі не вдома. Врятований стяг став для її родини нагадуванням про рідне місто та людей, які віддали життя за свободу.